Понеділок, 25.06.2018, 05:45
Вітаю Вас Гість | RSS

Римарівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів


 Національна гаряча лінія
Меню сайта
Наші опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 128
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Міні-чат
200
Форма входу

Батькам

Поради батькам першокласників

1.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

2.Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.

3.Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4.Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

5.Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй розслабитись.

6.Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона сама все розкаже.

7.Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

8.Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.

9.Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.

10.Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова не хвилюйся, «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

11.При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

12.Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13.У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтесь із психологом, вчителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14.Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

 

Пам’ятка батькам п’ятикласників

 

· У ваших дітей проблемний  період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.

· У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

· Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

· Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

· Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

· Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

· Стежте за порадами вчителів, записами у щоденниках і робочих зошитах.

· Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

· Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

· Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

· Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

· Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

· Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

· Умійте ставити себе на місце дитини.

· Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – її перший ворог.

 

 

ПСИХОЛОГ  РАДИТЬ

 

Збережемо  психологічне здоров’я дитини

Психологічне здоров'я є необхідною умовою повноцінного розвитку людини. Фізичне та психологічне здоров'я взаємопов'язані. Думки і емоційні реакції впливають на фізичне здоров'я. Сильні емоції (страх, гнів, горе) - особливо, якщо вони витісняються і придушуються - можуть бути причиною психосоматичних захворювань. Фізичне здоров'я (правильне харчування, фізичні вправи, дихання, сон) впливає на наше духовнета емоційне життя.

Психологічне здоров'я - стан душевного благополуччя (комфорту), адекватне ставлення до навколишнього світу, відсутність хворобливих психічних явищ (фобій, неврозів). Від того, яким є психологічне здоров’я дитини,  буде залежати її фізичне здоров’я. Тому про збереження та формування психологічного здоров'я дитини важливо турбуватися  від її народження  та пам’ятати,  що  залежить  воно від  багатьох факторів про які  докладніше далі:

1. Сімейне благополуччя.

Порушення психічного здоров'я набагато частіше відзначаються у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими та їх ворожого ставлення, а також у дітей, які ростуть в умовах сімейного розладу.

Дуже часто сварки між батьками сприймаються дитиною як тривожна подія, ситуація небезпеки. Такі конфлікти викликають у дітей постійне почуття занепокоєння, невпевненість у собі, емоційну напругу. Особливо важкими бувають наслідки, коли дорослі втягують дитину в свої складні взаємини і тривалі конфлікти.

Для профілактики порушень дитячо-батьківських відносин батькам необхідно:

- вчасно справлятися зі своїми особистими проблемами і підтримувати теплі взаємини в сім'ї;

- любити дітей, бути чуйними до їх потреб і запитів;

- виявляти простоту і безпосередність у спілкуванні з дітьми;

- діяти узгоджено в питаннях виховання.

2. Емоційний контакт з дорослими.

Емоційний батьківський контакт з дитиною – це, мабуть, найважливіше. Він вимагає багато сил, його не завжди легко здійснити через втому дорослих та інші причини, але нагорода - довіра і розуміння внутрішнього світу дитини та її проблем, про які батьки дізнаються першими і зможуть допомогти у їх вирішенні.

А для цього необхідно бути уважним до своєї дитини: цікавитись тим, про що вона мріє, чим захоплюється, як вона себе почуває в тій чи іншій ситуації, з ким дружить, чого боїться, чим взагалі наповнене її життя. Для цього потрібно проводити разом з дитиною якийсь час «просто так»: разом гуляти, грати, дивитися мультфільми, розмовляти, тобто просто  спілкуватися і отримувати задоволення від цього.

3. Соціальні відносини.

Спілкування в сім'ї закладає основу спілкування у великому суспільстві. Саме батьки повинні навчити дитину правильному спілкуванню з оточуючими, оскільки від того, як дитина навчиться налагоджувати зв'язки з оточуючими, залежить її психологічний стан.

4. Побудова життєвої перспективи.

Побудова життєвої перспективи передбачає складання життєвих планів. Завдання батьків полягає в допомозі дитині навчитися ставити перед собою мету і досягати її. Для початку можете зробити це разом.

Якщо у дитини не буде мети, у неї з'явиться відчуття нудьги, а саме це часто є причиною негативних звичок.

5. Обмеження віртуальної реальності.

Якщо ви стали помічати поганий сон, сильну втому у дитини, скоротіть тривалість перегляду телевізійних передач і час проведення за комп'ютерними іграми. Створіть комфортне середовище для життя, щоб не спотворювати емоційний розвиток вашої дитини.  Контролюйте інформацію, яку отримує через телебачення і комп'ютер ваша дитина.

Не позбавляйте дитину живого, повноцінного і радісного дитинства! Віртуальні світи не завдадуть шкоди вашій дитині тільки в тому випадку, якщо він чи вона вже вміють жити в світі яскравих людських емоцій, уже розвинули свої реальні здібності і таланти.

6. Розвиток оптимізму.

Слід якомога раніше формувати в дитини установку на позитивне світосприйняття, вчити її знаходити різні джерела позитивних емоцій. Звичайно, в розвитку оптимізму велика роль найближчого оточення, перш за все батьків.

Важливим у збереженні психологічного здоров'я дітей є наявність у дорослих (батьків і педагогів) таких якостей, як оптимізм, життєрадісність, почуття гумору. Дитина вчиться тому, що бачить у себе вдома! Тому необхідно батькам самим вчитися бути оптимістами, спокійно знаходити вихід із складних життєвих ситуацій.

Прислухайтесь до рекомендацій і ви збережете  психологічне здоров’я і своєї дитини і власне!

 

ЧОМУ ПІДЛІТКИ СТАЮТЬ ГРУБИМИ І ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ НЕПОВАГУ ТА ЗНЕВАГУ?

 

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.

Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.

Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.

Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.

Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

 

ЯК СФОРМУВАТИ АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ У ДИТИНИ

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював цього слоника – в нього такий довгий хобот, і великі вушка, як у справжнього…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі.Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого. Рекомендації, щодо того, як привчити дитину до самостійності читайте

5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття. Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються.

7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «неможна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти“, “чому ти мене не послухав?“, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?“, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав“. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

 

 

 

 

 

 


 Національна дитяча гаряча лінія

Пошук
Календар
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Copyright MyCorp © 2018