Субота, 25.11.2017, 00:08
Вітаю Вас Гість | RSS

Римарівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів


 Національна гаряча лінія
Наші опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 124
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Міні-чат
200
Форма входу
Головна » 2010 » Грудень » 22 » "Зимові вірші"
17:23
"Зимові вірші"
Коли я був завсім маленьким, то вірші про природу сприймав як чудові мелодійні казки. Особливо «зимові вірші». Я вчив їх до виступів під новорічною ялинкою і майже не відділяв від казок про Морозка, про дванадцять місяців, від реального засніженого села із святковою ялинкою в кімнаті...
Мороз, зима, лісові дерева були живі, загадково-мовчазні, мов приховували якусь таємницю. Ялинки махали широкими пухнастими рукавами, сніжинки кружляли у танку під нечутний сторонньому вуху вальс, біла бахрома довгими віями повисала на березових гілках...
Школа... Урок світової літератури. З уст учителя, Колпакової Валентини Миколаївни, звучать слова:
Околдован невидимкой,
Дремлет лес под сказку сна…
А ми, учні 7 класу – Колпаков В., Гайдабура Д., Лимоня В., Снігір В., Соловйова Т., вже уявляємо цю картину.  

Чародейкою зимою
Околдован лес стоит –
И под снежной бахромою,
Неподвижною, немою,
Чудной жизнью он блестит…

***
Сном волшебным очарован,
Весь окутан, весь окован
Легкой цепью пуховой…

***
Белая береза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром…

Ми закохалися в ці рядки одразу, не питаючи імен авторів, запам'ятали їх «з голосу».
Природа, казка, вірші входять у наше життя разом, переплітаючись у морозних візерунках на склі, заворожуючи, але не заморожуючи, а, напроти, зігріваючи душу.
Тоненькі книжечки, коричневі й сині томики! Тютчев, Фет, Єсенін...
Не ветер бушует над бором,
Не с гор побежали ручьи,
Мороз-воевода дозором
Обходит владенья свои.
Глядит – хорошо ли метели
Лесные тропы занесли,
И нет ли где трещины, щели,
И нет ли где голой земли?!
<…>
Идет – по деревьям шагает,
Трещит по замерзлой воде,
И яркое солнце играет
В косматой его бороде…
Так і здається, що оживає той бородатий дід у блакитно-білому кожусі, що стояв під новорічною ялинкою, та крокував вранішніми вулицями, перевіряв свої володіння, починаючи з нашої вулиці... І назвав цього Діда Мороза Некрасов дуже влучно – «Мороз, Красный нос».
А потім щось веселе, святкове приходило в душу, розбризкуючи феєрверком радощі...
Под голубыми небесами
Великолепными коврами
Блестя на солнце снег лежит.
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит…
Мені байдуже, що ніколи не запрягали у мої санчата коней, що Пушкін, даруючи нам цей чудовий зимовий ранок, бачив попереду зовсім інші краї... Він просто вкарбував назавжди, на всі пори року, у дитячу душу цей длиск снігу, блакитно-бузкові тіні на ньому, паралельні доріжки від саней, свист вітру і відчуття польоту...
Обережно торкаєшся світу поезії, зберігаючи у собі той невгасимий вогник любові до справжньої краси рідної природи, до душі народу – до батьківщини.

Переглядів: 249 | Додав: Viktorija | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
+1   Спам
1 Admin   (24.12.2010 20:26)
Чудова робота,Viktorija. Вітаю !

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

 Національна дитяча гаряча лінія

Пошук
Календар
«  Грудень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Copyright MyCorp © 2017