Коли я був завсім маленьким, то вірші про природу сприймав як чудові мелодійні казки. Особливо «зимові вірші». Я вчив їх до виступів під новорічною ялинкою і майже не відділяв від казок про Морозка, про дванадцять місяців, від реального засніженого села із святковою ялинкою в кімнаті...
Мороз, зима, лісові дерева були живі, загадково-мовчазні, мов приховували якусь таємницю. Ялинки махали широкими пухнастими рукавами, сніжинки кружляли у танку під нечутний сторонньому вуху вальс, біла бахрома довгими віями повисала на березових гілках...
Школа... Урок світової літератури. З уст учителя, Колпакової Валентини Миколаївни, звучать слова:
Околдован невидимкой,
Дремлет лес под сказку сна…
А ми, учні 7 класу – Колпаков В., Гайдабура Д., Лимоня В., Снігір В., Соловйова Т., вже уявляємо цю картину.  

Чародейкою зимою
Околдован лес стоит –
И под снеж ... Читати далі »