Одного  чудового грудневого дня  в Римарівську ЗОШ І – ІІІ ступеннів  завітало  свято. В групу продовженого дня, завітала  керівник "Етнографічного гуртка” народна майстриня, член громадської організації "Фонд Івана Гончара” при Українському Центрі народної культури, лауреат фестивалю народного мистецтва, керівник шкільного музею « Українська світлиця кінця ХІХ початку ХХ століття»  Литовка Ольга Федорівна.

Вона познайомила дітей з тайною випічки українських та римарівських хлібів,  розповіла дітям про святого Андрія – яке вся Україна святкує 13 грудня .Це свято відоме з дохристиянських часів й іменувалось Калитою. Згодом, по прийнятті християнства, це свято одержало іншу назву – Андрія на честь апостола Андрія Первозванного, який проповідував слово Боже у Царгороді. Один із старих літописів оповідає, що апостол прийшов до Корсуня, піднявся  вгору по Дніпру і на Київських кругах поставив хрест.

-         Чи бачите ці гори – мовив він до своїх учнів?

-         На них засяє ласка Божа і буде великий город. І Бог збудує багато церков!

Таким чином, апостол Андрій приніс християнську віру в Київ. На його честь збудувано Андріївський храм і названо Андріївським узвіз біля неї . . 13 грудня починались вечорниці, які тривали до Різдва – періоду повороту Сонця на весну. В цей час ворожили, передбачали долю, випікали круглий, як сонечко, корж – Калиту.

             Це парубоцьке свято, але його святкують і хлопці, і дівчата. Також Ольга Федорівна  дітям  розповіла  про різноманітні розваги, з яких і найпоширенішою була калита. Так називали круглий,  змащений маком корж, що на шнурку підвішували до стелі.

       З- поміж гурту обирали жартівника  «писаря» , який мав розсмішити кожного, хто, підстрибуючи на кочерзі, намагався відкусити шматок підвішеного коржа. Інший парубок був за вартового, він то підтягував то опускав на шнурку калиту.

      Тому, хто під час гри розсміявся, але не вкусив коржа, писар, мастив лице сажею. Якщо вже всі парубки спробували свого щастя, а корж ще залишався, його ділили на частини і роздавали усім присутнім.

            Ольга Федорівна принесла тістечко, щоб діти самі спробували зробити калиту. Всі діти добре справились із завданням.

          Які чудові вийшли маленькі калиточки! Всім дітям сподобалось виробляти вироби з борошна їм не хотілось прощатись з своєю наставницею.

        Дуже цікаво і захоплююче розповідала Ольга Федорівна. Дітям  не

хотілось з нею прощатися. Приходьте до нас частіше, - запрошували діти.