Неоціненним багатством нашого народу, прекрасним його духовним скарбом є пісня. Вона об’єднує в собі красу слова, глибину душевності та чарівність мелодії. З глибини років несли українці цей дар Божий у своїх серцях. І співали скрізь і всюди: у будні та свята, у хвилини радості й навіть крізь сльози. Щоб не загубився, не забувся чудесний діамант фольклору, українські народні пісні вивчаються на уроках української літератури. Стало доброю традицією при ознайомленні з народними піснями учити дітей не лише виразно їх читати , робити ідейно-художній аналіз, висловлювати власні враження, а й давати можливість прослухати їхнє звучання саме у нашій місцевості. При вивченні родинно-побутових пісень у 9 класі на урок, який проводила вчитель вищої категорії Недовіс Людмила Іванівна, була запрошена Оксьом Лариса Миколаївна, яка чудово заспівала пісенні твори: «Ой не світи, місяченьку», «Цвіте терен», "Місяць на небі”, "В кінці греблі шумлять верби”, "За городом качки пливуть”. Учні були в захопленні від краси, задушевності, мелодійності пісень. Вони ще дізналися, що Лариса Миколаївна – член родинного пісенного колективу Савенків, співом якого милувалися слухачі не лише в районі, а й області. При розгляді теми «Українське весілля – один із провідних жанрів родинно-обрядової творчості» у 9 класі гостем уроку була Назаренко Катерина Андріївна.

 

 

Вона виконала пісню «Горіла сосна, палала», яка співається підчас розплітання коси молодої. Учні з великим захопленням слухали народну пісню, адже дехто чув її вперше. Л. М. Оксьом чарувала своїм співом також у 6 класі при вивченні колядок та щедрівок і в 8 класі,знайомлячи молоде покоління із піснями Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки», "Ой не ходи, Грицю”, "Віють вітри”. Подібні уроки переконують учнів у справедливості слів О. Довженка: "Українська пісня-це бездонна душа українського народу, це його слава”.