Вивчення літератури рідного краю на уроках української літератури сприяє осмисленню історії рідного краю, його духовного життя, формуванню національної свідомості, патріотизму, є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення  і саморозвиток особистості учнів, для яких приклад вихідця з рідного краю слугує дієвою моральною школою.

    Чимало років працює над проблемою виховання духовно багатої особистості творами літератури рідного краю Недовіс Людмила Іванівна. Різні типи уроків (уроки – зустрічі, презентації, концерти, подорожі, театральні) дозволяють розвивати інтерес до художнього слова, образного бачення, а також бажання бути самому творцем уроку.

    "Коли в серці ще бринить струна” – таку назву мав урок – зустріч із поетесою Валентиною Олександрівною Гончаренко у 8 класі. Діти познайомилися із життєвим і творчим шляхом гості. Але знайомство це було особливе. Людмила Іванівна звернулася до учнів: "Я запрошую вас перегорнути одну із сторінок літератури рідного краю. Тож давайте залишимо свої турботи й вирушимо в подорож по одній із творчих стежок.”

    Учні, розглядаючи карту "Літературна Гадяччина”, пригадали митців Гадяцького краю: Г. Шанька, П. Бойка, О. Білана, О. Недовіса, Н. Крамаренко, Н. Юник, Н. Кукурузу. А потім помандрували у Сватки, звідки родом В. Гончаренко.

    Знайомство розпочалося із читання автобіографії, надрукованої у хрестоматії з літератури рідного краю " Лесині джерела ”. Потім учні пояснили зміст епіграфа уроку: " На душі стає тепліше від думки, що, можливо, хоч одна людина у світі, читаючи мої вірші, зачепить у собі струну, яка забринить у ній новою мелодією людяності й кохання. ”

А далі учні виконували ряд завдань. Вони згадали, що таке лірика, які її види, презентували домашнє завдання: вивчити вірш В. Гончаренко і написати відгук на нього, давали відповіді на поставлені питання.

    Спогад про чарівні роки дитинства навіяв вірш "Колискова”:

    Спи, моя дитинко, в небі неозорім

    Я для тебе тихо засвічу всі зорі.

    І тобі, рідненька, пісню заспіваю.

    Спи, моє маленьке, "Люлі – люлі  – баю”

   Ніжністю, задушевністю пройняті рядки поезії " Рідній мамі ”:

   Мамо, рідна мамо! Чую понад лихом

   Солов’їний щебет, пісню тиху – тиху,

   Над журбою бачу сонця ясний промінь,

    Прориває душу спогад, наче повінь.

   Роздуми про зміст життя наплинули після читання вірша "Моє щастя”. Діти висловлювали думку про свої міркування щодо щастя.

   Найприємнішими хвилинами для учнів стала розповідь В. Гончаренко про творчу ниву, секрети творення віршів, особливе світосприйняття.

   Нові поезії, а також власні пісні, подаровані юним слухачам, надовго запали в душі, викликали ряд запитань, які діти змогли задати під час діалогу з гостею.

    Цікавою виявилася гра " Віднови поетичні рядки ”, у якій учні, згадавши особливості віршованої мови, види римування та рими, відновили рядки В. Гончаренко:

    Стежина, поле, річка, гай…

    Щоб був ще кращим рідний край,

    Ти, друже, в школі не лінись,

    Старанним будь і гарно вчись.

   Під час творчої хвилини власний вірш про осінь прочитала Небрат Анна.

   На закінчення зустрічі діти розшифрували вислів В. Гончаренко, схований у пазли : "Я хочу, щоб усі любити вміли.” Подяку за старанну роботу отримали Романенко Анна, Власенко Владислав, Небрат Анна, Лимоня Олексій. Закінчилася зустріч побажанням нести в життя любов, доброту, людяність.