Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. В цьому непересічна культурна значимість пам'яті. Безпам'ятство — це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам'ятати про свої помилки в минулому.

Хоча б частково подолати своє примусове безпам’ ятство українці отримали змогу лише з початком горбачовської «відлиги» у другій половині 1980-х років, розпадом Радянського Союзу та створенням власної держави. От тоді і почали відкриватися факти недалекого спільного минулого, які так старанно приховувалися владою. Однією з таких трагічних сторінок стала правда про голодомори.

Офіційне відзначення Дня пам’ яті жертв голодоморів встановлювалося Указом Президента України Л. Кучми  від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів» . Указом Кучми від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів» і повинен відзначатися щороку у четверту суботу листопада. У 2015 День пам'яті жертв голодоморів припадає на 28 листопада.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки - кинула всі сили на те, щоби ізолювати голодні райони.

За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей.

27 листопада у Римарівській ЗОШ Гадяцького району проведено лінійку пам`яті жертв голодомору. Метою заходу було поглибити знання в дітей про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, формувати історичне мислення, виховувати в учнів повагу до історичного минулого свого народу. Учні зачитали вірші про ті трагічні події та розповіді очевидців.

Протягом тижня напередодні відзначення Дня пам`яті жертв Голодомору в Римарівській ЗОШ проведені “Уроки пам`яті”: “Чорні крила голодомору”, “Лиха коса голодомору”, “Не забуваємо про тих, хто хотів жити” .

Ще живі люди, котрі пам’ ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.

Вшанувати пам’ ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.